ЛІ́ТОМ, присл. У літній час; влітку. З оболонками вікно В садочок літом одчинялось (Шевч., II, 1953, 164); Хочу себе потішити, що літом буде нам краще (Коцюб., III, 1956, 393); Літом пересихає [річка] так, що в деяких місцях її перебродять кури (Тют., Вир, 1964, 5).

Лі́том і зимо́ю — цілий рік, увесь час. Колись там весело було. Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою Гостей неситих налива… (Шевч., II, 1953, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 531.