ЛІТАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до літа́к. — Ну, хлопче, купуй [іграшку], — сказав парубок. — Ех, літачок! Ех, бистрокрилий! (Донч., VI, 1957, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 528.