ЛІСНИ́ЧИ́ХА, и, ж., розм.

1. Дружина лісника або лісничого. Нудьгувала гарна лісничиха Оце вже вісім або десять літ (Фр., XI, 1952, 260); Постукав в двері стиха… А відчинив їх не лісник — Привітна лісничиха (Нагв., Вибр., 1957, 186).

2. Жін. до лісни́к. У яру, де річка тиха, Де глибокий брід, Молоденька лісничиха Кінчила обхід (Воронько, Тепло.., 1959, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 523.