ЛІСНИ́ЧИЙ, чого, ч. Службовець лісництва, а також завідуючий ним. А дитя осталось, Плаче, бідне.., та на лихо Лісничі почули (Шевч., І, 1951, 44); — Морфологію, анатомію рослин я буду вивчати і не забуду жодної назви, бо я хочу бути лісничим (Шиян, Магістраль, 1934, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 523.