ЛІСНИ́ЦТВО, а, с. Ділянка лісу як господарська одиниця, а також установа, що відає цією ділянкою. У Голосієвському лісництві (під Києвом) виявлено 7 природних гібридів горіха (Колг. енц.. І, 1956, 299); Хіба ми забули, як ранньою весною лісництво відпустило бідноті сто дерев. А одержала біднота ті дерева? Ні, не одержала (Шиян, Баланда, 1957, 118); Любила [Улянка] їздити., оглядати лісництво, бувати, на заготівлі лісу (Донч., IV, 1957, 115); // Господарські будівлі цієї установи. Прислухалася [Олена] до шелесту ясенів біля воріт лісництва (Вільде, Сестри.., 1958, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 523.