ЛІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути лісником. Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… Партизанив тут ще в громадянську… А потім лісникував (Збан., Єдина, 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 523.