ЛІПОТА́, и́, ж., заст. Краса. Ліпота і негідь, Сила і немічність, — Все тут [на кладовищі] уляглося, Все пішло у вічність (Щог., Поезії, 1958, 162); І він устав на горах перед нами, Наш Київ.. У багряниці слави й ліпоти! (Рильський, II, 1960, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 521.