ЛІ́НОЩІ, ів, мн. Відсутність бажання працювати, робити що-небудь; неробство. — Ні, робота мені не страшна! Не звикла я до лінощів (Н.-Лев., І, 1956, 149); Лінощі як схильність до бездіяльності, неробства є наслідком виховання і самовиховання (Хлібороб Укр., 8, 1965, 39); // Стан розслаблення; млявість, сонливість. — Мені не хотілося навіть думати — чудні лінощі розлилися по цілій моїй істоті (Смолич, День.., 1960, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 519.