ЛІНКРУ́СТ, у, ч. Рулонний оздоблювальний матеріал з гладенькою або рельєфно-візерунчастою поверхнею, яким облицьовують внутрішні стіни будинків, пасажирських вагонів, кают кораблів. Підіймають [робітниці] лінкруст сріблястий, Приміряють його до стін, — Ніби ліплений з алебастру, Де розведено ультрамарин (Забашта, Нові береги, 1950, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 519.