ЛІЛО́ВИЙ, а, е. Кольору бузку або фіалки; світло-фіолетовий. По обрію неба сірими та ліловими баранцями побігли волохаті хмаринки (Вас., І, 1959, 156); На лісовій поляні, Де дзвоники лілові та гвоздики Навпроти сонця гріються невинно, Ми сидимо (Рильський, Сад.., 1955, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 515.