ЛІ́КТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лі́коть 1. Вона сперлася на ліктик і хотіла була замислитися (Вовчок, Вибр., 1937, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 514.