ЛІ́КАРКА, и, ж. Жін. до лі́кар. Стара мати кидається.. до лікарки, то знов поспішається до знахарки (Вовчок, І, 1955, 355); Вона була педіатром, цебто лікаркою по дитячих хворобах (Ю. Янов., II, 1954, 64); * Образно. О чарівнице! лікарко чудова! Ти [весна] кличеш жити й тих, хто жить не хоче (Сам., І, 1958, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 512.