ЛІДИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. і док. Іти першим у якому-небудь змаганні, бути лідером (у 2 знач.). Лідирують карагандинці і по випуску сталевого прокату (Роб. газ., 27.І. 1962, 1); Лідирує зовсім ще юний спортсмен у майці спортивного товариства "Наука" (В ім’я Вітч., 1954, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 509.