Про УКРЛІТ.ORG

люто

ЛЮ́ТО. Присл. до лю́тий1. Клацають люто зубами вовки (С. Ол., Вибр., 1959, 174); Танки рвались до Пруту, Бились воїни люто (Криж., Під зорями.., 1950, 61); Похмурий член комісії з мішками під очима люто ненавидів благообразного дідка (Тют., Вир, 1964, 561); Хазяїн.. люто дивився на всіх, ніби всі були його ворогами (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 66); Дощ люто сік йому обличчя, груди, та він нічого не чув (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 27); Хлопець так захопився, що вже нічого не чув і не помічав навколо. Працював люто, наполегливо (Коз., Гарячі руки, 1960, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 574.

вгору