Про УКРЛІТ.ORG

люлечний

ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е. Пизнач. для люльки (див. лю́лька1); // у знач. ім. лю́лечний, ного, ч. Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив.. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного (Гр., І, 1963, 473).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 572.

вгору