ЛЬОДОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до лід. На островах Північного Льодовитого океану розташована льодова зона з її суворою природою (Фіз. геогр., 7, 1957, 54); На довгій бороді й вусах висіли льодові бурульки (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 45); Озиме жито загинуло від вимерзання і льодової корки (Ком. Укр., 7, 1956, 14); // Вкритий шаром льоду. Зоря заглянула в вікно Крізь шибку льодову (Рильський, II, 1960, 239); // Признач. для використання в місцевості, вкритій шаром льоду. Негода, злюща зав’юга, крижаний вітер і нестача льодових гачків змусили сміливців повернутися з півдороги (Вітч., 2, 1964, 217).

2. Дуже холодний. Льодова вода голками пройшлась по Соломіїному тілу (Коцюб., І, 1955, 386); // Сповнений холодної байдужості. — Хто відчинив кватирку? — ледве стримуючи себе, льодовим голосом спитала матушка Раїса (Донч., III, 1959, 34); [Валерія Марківна (з льодовим спокоєм):] Я нічого не знаю (Коч., II, 1956, 256); Коли ж часом ненавмисно погляне на їх [дітей] тими льодовими очима, — так і пориває шугнути на піч (Вас., II, 1959, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 584.