ЛУ́СТА, и, ж., звичайно чого, діал. Шматок. Дядько відклав лусту хліба і огірок, витер рукавом сорочки вуса (Кочура, Зол. грамота, 1960, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 559.