ЛУСК, у, ч. Те саме, що лу́скіт. У хаті стало так тихо, що чуть, коли і муха пролетить. Коли-не-коли роздасться луск лави (Мирний, І, 1954, 328); Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувало тут надзвичайно лунко (Гончар, III, 1959, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 557.