ЛОЯ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який тримається в межах законності (іноді лише формально). Як же се він, Макар Іванович, урядовець, людина офіціально лояльна, прилюдно виступить з цим у такій справі, що вже сама з себе трохи.. як би це сказати?.. ну трохи небезпечна! (Коцюб., І, 1955, 167); Необхідно і надалі держати твердий курс на залучення до активного радянського і громадського будівництва лояльних елементів української інтелігенції (КПУ в резол. і рішен., 1958, 259); // Який свідчить про таку поведінку. Старий знає, що небезпечність не скаламутить лояльного життя добродія Літка, й весело хихикає (Коцюб., І, 1955, 165); — Дехто, як ворог, таїть проти нього [начальника будівництва] далеко не лояльні настрої (Ле, Міжгір’я, 1953, 215).

2. Який коректно, доброзичливо ставиться до кого-, чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 551.