ЛО́СКОТНИЙ, ЛО́СКІТНИЙ, а, е. Те саме, що ло́скотли́вий, лоскітли́вий. Денис щедро лив йому лоскотну воду з відра просто на спину (Гончар, III, 1959, 317); По всьому приміщенні плив гострий лоскотний дух м’яса і оселедців (Собко, Звич. життя, 1957, 56); Павло намагався стримати хвилювання. Але якась лоскотна хвиля раз у раз проходила по тілу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 67); В душі жив якийсь неспокій, якась лоскітна тривога (Збан., Доля, 1961, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 549.