ЛОКА́ТОРНИК, а, ч. Той, хто обслуговує локатор. Пліч-о-пліч з льотчиками і штурманами трудяться інженери, техніки, водії спеціальних машин, локаторники (Рад. Укр., 15.IX 1961, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 542.