ЛОКАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Діепр. пас. мин. ч. до локалізува́ти і локалізува́тися. З локалізованої раніше у трьох стилях.. українська літературна мова перетворилася у мову функціонально багатогранну (Мовозн., XVIII, 1963, 10); // у знач. прикм. Причини сновидінь.. зв’язані з появою локалізованих вогнищ збудження в корі великих півкуль (Метод. викл. анат.., 1955, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 542.