ЛОЗИНЯ́КА, и, ж. Збільш. до лози́на 1. — Тільки застану, що він [син] тут отирається без роботи, — так й займу лозинякою (Вас., II, 1959, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 541.