ЛОВИ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для ловлення. Це були довгі жердяні загорожі, в яких через певні проміжки залишались вузькі проходи з однією або кількома замаскованими ловильними ямами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 537.