ЛОВЕЛА́СІВСЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до ловела́с. Веселий, поранений в руку сержант хвалькувато розповідав товаришам про свої довоєнні ловеласівські пригоди (Гончар, III, 1959, 178); // Власт. ловеласові. Виплекане обличчя, розкішні чорні вуса, ловеласівський зальотницький погляд (Мельн., Обличчя.., 1960, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 537.