ЛО́БЗИК, а, ч. Ручний інструмент у вигляді рамки із затискачами на кінцях для вузької тонкої пилки, який використовується для узорного випилювання. Якщо в листі треба вирізати кутові або криволінійні прорізи, застосовують ножівку полегшеної конструкції — лобзик (Слюс. справа, 1957, 165); Бабуся підвелась, взяла на комоді велике фото, вставлене в химерну рамку, вирізану лобзиком з дикту (Коп., Земля.., 1957, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 536.