ЛИ́СТЯЧКО, а, с., збірн. Зменш.-пестл. до ли́стя. Теплою весною Повійнуть не вспіє, — Листячко рясненьке Всі гаї окриє (Граб., І, 1959, 219); Під вікном осики листячком зашепотіли сполохано (Головко, І, 1957, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 493.