ЛИ́СТОНЬКО¹, а, ч., нар.-поет. Зменш.-пестл. до лист¹. Де ти, калино, зросла такая, Такая високая, Такая високая, Листоньком широкая? (Нар. лірика, 1956, 373).

ЛИ́СТОНЬКО², а, ч., нар.-поет. Зменш.-пестл. до лист² 2. Десь поїхав милий, буду споминати. Буду споминати, листоньки писати (Укр.. лір. пісні, 1958, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 493.