ЛИСТА́ТИЙ, а, е. З широким, великим листям; широколистий. Здорові дикі груші та яблуні розкішно розкидають гіллясті листаті верхи (Н.-Лев., II, 1956, 391); Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Тют., Вир, 1964, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 492.