ЛИСИ́ЧЧИН, а, е. Належний лисичці (див. лиси́чка¹ 1). Прибіг заєць до лисиччиної нори (Укр.. .казки, 1951, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 490.