ЛИСА́НЬ, я́, ч., рідко. Той, у кого є лисина. Голова цехкому, лагідний лисань Палагутенко, глянув на неї здивовано (Хижняк, Невгамовна, 1961, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 489.