ЛЕПЕТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лепета́ти і звуки, утворювані цією дією. Флора Германівна, усміхаючись з її [дівчинки] докорів і лепетання, любовно пояснювала, чому вона довго не приходила (Коцюба, Нові береги, 1959, 211); А на оте безпорадне лепетання Каринський мав готову відповідь: — Учора на нараді всі ми чекали від вас ділового виступу (Шовк., Інженери, 1956, 388); Легке, недбале лепетання, Вимови огріхи дрібні І досі будять хвилювання І серце радують мені (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 81); Літо, моє літо!.. В ніжності світання листя лепетання, лютиків огні… (Сос., Поезія.., 1961, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 477.