ЛЕМІ́ШКА, и, ж.

1. Страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (Котл., І, 1952, 68); Хапаючись, так повернула [Мелашка] кописткою в горшку, що вона зав’язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (Н.-Лев., II, 1956, 324); А у самому млині Мельник меле цілі дні.. Буде хліб і галушки, .. І лемішка в молоці (Стельмах, Колосок.., 1959, 19).

2. перен. Про нерішучу, безхарактерну людину. Невже ота нещасна пригода.. сколотила мій спокій? Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою — ні, не помагає (Коцюб., І, 1955, 259).

◊ Розби́ти го́рщик (глек) з лемі́шкою — те саме, що Ро́збити го́рщик (глек) (див. розбива́ти). Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (Чуб., V, 1874, 724).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 476.