ЛЕМІ́Ш, меша́, ч. Частина плуга або іншого землерийного знаряддя, що підрізує шар землі знизу. Глибоко плуг лемешами впивається в чорную землю, за скибою скиба лягає (Гр., II, 1963, 454); Бульдозери вже підійшли до кургана.. могутні машини ріжуть його сталевими лемешами, розрівнюють, розгортають (Гончар, Тронка, 1963, 285); Основні робочі органи канавокопача — фреза, леміш і двобічна полиця, встановлені на рухомій рамі (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 55); * Образно. Проб’ється [весна] травою в полі, де ти сьогодні лежиш, Підніме спалену землю блискучий її леміш (Перв., II, 1958, 16); * У порівн. Бач — пику зморшками, мов лемішем, зорало! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125).

◊ Зроби́ти з лемеша́ шва́йку; Звести́ з лемеша́ на шва́йку — досягти мізерних результатів. [Старшина перший:] Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Шевч., І, 1951, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 476.