ЛЕМЕНТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лементува́ти; лемент. Пригнічені отим бушуванням голосів, незрозумілим лементуванням за фанерною стіною, дівчата.. думають кожна по-своєму про своє життя (Хор., Незакінч. політ, 1960, 31); По хаті носилося Христине лементування (Мирний, III, 1954, 18); Горе її, знайшовши собі вихід в тужливому лементуванні, не знало впину (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 475.