ЛЕ́ЖМА, присл., розм. У лежачому положенні; лежачи. На подвір’ях і кошарах ремигали лежма воли (Довж., І, 1958, 85); Не забути [Лесі] останнього консиліуму в Києві, після якого оце три місяці лежма провалялася в ліжку (М. Ол., Леся, 1960, 118); Кинулись і ми з батьком. Приволокли додому чомусь панську шафу. А вона така здоровенна була, що ледве лежма вміщалась у нашій хаті (Є. Крав., Бувальщина, 1961, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 471.