ЛЕДЕНИ́ТИ, и́ть, недок., перех. Пронизувати холодом; холодити, морозити (у 2 знач.). Скрипнув мороз під ногами. Іній на шапці блищить. Холод проходить руками. Пальці твої леденить (Гойда, Сонце.., 1951, 11); Дрібний дощ леденив змучених рибалок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 261); // перен. Доводити до стану оціпеніння. Його [Я. Галана] творчість, його слово палить вогнем їх [націоналістів] запроданські душі, сліпить їх злочинні очі, леденить їх зрадницьку кров (Ком. Укр., 8, 1962, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 468.