ЛЕДА́ЩИЙ, а, е, рідко. Те саме, що леда́чий 1. За ледащим чоловіком жінка пропадає (Чуб., V, 1874, 234); — Опустили [боги] на землю золотого плуга, щоб хлібороб ним усякий люд годував: і роботящий і ледащий (Стельмах, Хліб.., 1959, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 467.