ЛЕГЕЙДА́, и́, ч. і ж., зах., лайл. Недотепа. — Розсудливий батько і сам би сього догадався, що дітям уже пора до школи, а такий легенда, як ти, може потішитися несподіванкою (Фр., VI, 1951, 371); — Де ти, легейдо, волочився на мов лихо? (Козл., Ю. Крук, 1957, 373).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 460.