ЛЕБІ́ДОЧКА, ЛЕБЕ́ДОЧКА, и, ж. Те саме, що лебі́донька, лебе́донька. — Марусенько! моя лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепілочко!— приговорював Василь (Кв.-Осн,, II, 1956, 46); Випливала лебедочка по воді. Дожидалась неминучої біди (Щог., Поезії, 1958, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 458.