ЛЕБЕДЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що лебеди́ний 1. І як в вирій в пору ранню Гурт лебедячий летів. Він немерзнучу ковбаню Покидати не хотів (Щог., Поезії, 1958, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 458.