ЛАТИ́ННИК, а, ч., діал. Католик. Він причепився до священика, що хоче перейти на латинський обряд, говорив, що його батько чи дід був латинником (Н.-Лев., II, 1956, 407); Головна сила полеміки Вишенського, яка дуже часто переходить у сатиру, лежить у його глибокім розумінню [розумінні] етичної сторони спору між латинниками та православними (Фр., XVI, 1955, 426).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 454.