ЛАСТОВИ́ННЯ, я, с. Руді пігментні цяточки на шкірі, які з’являються у деяких людей переважно навесні. Він неспокійно кліпав очима, вічно сміявся і повертав на всі боки широкий вид з густим ластовинням (Коцюб., 1,1955, 52); Дівчинка була руда, в ластовинні, з носом, що нагадував гудзик (Сміл., Сашко, 1957, 12); * Образно. Велике крижане поле було всіяне чорним ластовинням. То лежали тюлені (Трубл., І, 1955, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 452.