ЛАСТОВИ́НИЙ, а, е. Те саме, що ла́стівчин. В неї [Лукини] ніби виросли ластовині крила й несли її (Н.-Лев., III, 1956, 338); Уляні снилось вніч: .. Під стріхою живе кохання ластовине (Мал., Звенигора, 1959, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 452.