ЛАСКА́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до ласка́вий. Він знов бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість (Коцюб., II, 1955, 344); В зелених очах князя світилася скрадлива ласкавість (Кач., Вибр., 1947, 2,12); Я мав фізичну потребу дихнути чистим повітрям. Дихнув ним на полі, за містом, де земля пила снігові води, м’які і добрі од ласкавості сонця (Коцюб., II, 1955, 362); — Прощавайте, зоставайтесь здорові! спасибі вам за хліб, за сіль, та за вашу ласкавість! (Н.-Лев., II, 1956, 282); Тієї ночі Варвара Павлівна заборонила Марії примушувати Васю працювати. Вася не довго думав над причиною такої ласкавості (Собко, Скеля.., 1961, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 451.