ЛА́СКА1, и, ж.
1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. — Спасибі тобі, дочко, за твою ласку, як до його, так і до мене (Мирний, І, 1949, 360); Йому потрібне її втішне слово й дружня ласка (Сміл., Сад, 1952, 144); Мар’янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (Стельмах, Хліб.., 1959, 34).
◊ Будь ла́ска; Коли́ (як, якщо́) [бу́де] [твоя́, ва́ша і т. ін.] ла́ска; З ла́ски ва́шої (твоє́ї і т. ін.)— чемне звертання при проханні або згоді на що-небудь. — Збудіть мені, будь ласка. Чіпку (Мирний, І, 1949, 278); — Сестро! — каже брат, — коли твоя ласка, позич мені грошей! (Вовчок, І, 1955, 4); Пишіть до мене, як буде ласка (Шевч., VI, 1957, 197); — Якщо твоя дівоча ласка, принеси старому чим горло промочити (Тулуб, Людолови, І, 1957, 62); — На це я пристаю, — коли. ваша така ласка, — тихо промовив Улас (Н.-Лев., III, 1956, 303); Напишіть мені з ласки своєї вичерпуючий лист і дуже вибачайте, що я своїми приватними справами Вам не даю чистого спокою (Стеф., III, 1954, 252); [Крицький:] То викличте мені, а ласки вашої, Любов Олександрівну на хвилинку (Л. Укр., II, 1951, 16); Здаватися (здатися) на ласку кого, чию: а) підкорятися кому-небудь. [Антоніо:] Бракує слів, щоб гідно відповісти… Здаюсь на вашу ласку, мій магістре (Л. Укр., III, 1952, 112); б) здаватися в полон. Печеніги не втекли й від меча князя Святослава. Він зустрів їх орду, ..почав з нею рать, і печеніги одразу дали спини, їхній каган Куря здався на ласку князя Святослава (Скл., Святослав, 1959, 427).
2. у знач. присл. ла́скою: а) ласкаво, привітно. Хазяїн коло його спершу миром та ласкою, показує й розказує — як і що, й коли робити. (Мирний, І, 1949, 148); б) з доброї волі. — Ні, Тимофію! Коли так… Не даєш ласкою, оддаси силою! (Мирний, І, 1949, 315).
3. Милування, пестощі як вияв ніжності й любові. За один її цілунок. Най горю сто тисяч літ! За любов її і ласку Дам я небо, рай, весь світ (Фр., XI, 1952, 45); Припадав [Тихін], питався — чого вона плаче? А як вона скаже? Хіба вона знає? Тільки ще дужче плакала й під ласками його сама його голубила (Головко, II, 1957, 153); * У порівн. Вітер назустріч такий, як дівоча ласка (Гончар, II, 1959, 45).
4. Те саме, що по́слуга. — Зробіте ласку, дядечку, велику. Не жалуйте дерев старих, Візьміть та вирубайте їх (Гл., Вибр., 1951, 72); Ви зробилибмені велику приємність і ласку, коли б прислали своє поличчя (Коцюб., III, 1956, 219); Софія сиділа гордо і посеред розмови давала зрозуміти, що скоріш вона робить ласку князеві, ніж він їй (Л. Укр., III, 1952, 505); // Увага до кого-небудь. Свати почали в хату навертатись. Старі дякують за ласку, частують, а дочки не змовляють (Вовчок, І, 1955, 21); // заст. Милість, благодіяння (у відношенні до залежних). — Я панською Ласкою багатий (Шевч., І, 1951, 90); М. Коцюбинський підкреслює, що в скрутному становищі селянам годі чекати якоїсь ласки від бога (Рад. літ-во. 3, 1957, 118).
◊ Бу́ти (лиша́тися і т. ін.) на чиїй ла́сці — жити у кого-небудь із милості. Сиротою на ласці родичів лишилася [Люба] (Ле, Міжгір’я, 1953, 24); Запобіга́ти ла́ски — добиватися прихильності, милості. О. Артемій був зовсім самостійним чоловіком, хоч і запобігав ласки в княгині, як значної особи (Н.-Лев., IV, 1956, 60); Було в його таке господарство, що люди приходили в його ласки, помочі запобігати (Гр., І, 1963, 403); З ла́ски: а) користуючись чиєю-небудь милістю. Я згадала, що я сиротую, що вбога я, та не при батькові-матері зросла, живу у чужій сім’ї з ласки (Вовчок, І, 1955, 198); б) роблячи милість кому-небудь. Зоня-таки не забуває ніколи, що вона "велика", і тільки "з ласки" товаришує з "малою" Юзею (Л. Укр., III, 1952, 656); З ласки кого, чиєї — завдяки кому-небудь, за допомогою когось. Пані Лександрі скортіло побачити Тодоську. З ласки знайомих здобула собі пропуск у тюрму і пішла (Дн. Чайка, Тв., 1960, 85); Цигарку запаливши, що ввійшла В історію, з кореспондентів ласки. Оповідати, ввечері він любить Про сутички, про будні бойові (Рильський, Мости, 1948, 91); Може, ваша ласка; Не ласка — чи не бажаєте? [Олімпіада Іванівна:] Панове, може, ваша ласка закусити. Любочко, проси! (Л. Укр., II, 1951, 14); — Ви варті пасовиська, ви варті ліса? А торби жебрацької не ласка? (Фр., II, 1950, 53).
ЛА́СКА2, и, ж. Невелика хижа тварина з тонким і гнучким тілом. — Є такий малесенький хижак, що зветься— ласка. Або ще називають її у нас часом — ласочка (Коп., Як вони.., 1961, 173); * У порівн. Поза ним, як ласка, тихо підкралася Саня і з-за плечей до книжечки тієї зазирнула (Ле, Мої листи, 1945, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 449 - 450.