ЛАРЬО́К, рка́, ч. Невелика легка будівля для торгівлі. Вона таким його [Житомир] собі й уявляла. Біленькі будиночки в садочках на околиці. Криниці й водорозбірні колонки, дощаті ларки (Кучер, Трудна любов, 1960, 198); На галявинах стояли машини, ларки з водою і морозивом (Грим., Подробиці.., 1956, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 449.