ЛАПІДА́РНИЙ, а, е, книжн. Короткий, стислий, але чіткий і ясний. Останній її [строфи] рядок має всі прикмети так званого лапідарного стилю, який вимагає суцільного, а не латаного перекладу (Фр., XVI, 1955, 406); Віршована мова.. не терпить нічого аморфного, зайвого, вона лаконічна, лапідарна за самою своєю природою (Літ. газ., 16.1 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 448.