ЛАКУВА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Фахівець із лакування.

2. перен. Той, хто приховує, маскує недоліки, прикрашаючи дійсність. Деякі лакувальники мотивують свої позиції тим, що, мовляв, їм хочеться показати життя в його ідеалі (Довж., III, 1960, 334).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 440.