ЛАКОНІ́ЧНИЙ, а, е. Який відзначається лаконізмом. Любив він слухати жартливих оповідань пана Станіслава і часом немов припечатував їх лаконічними увагами загального змісту (Фр., IV, 1950, 206); В лаконічних цифрах надходили все нові й нові повідомлення про високі виробітки на косовиці (Вол., Самоцвіти, 1952, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 439.